Всі розмови Моллі Візлі стосувались лише її старшого сина Білла. Як тільки вона пронюхала, що рудий велетень збирається одружитися – спокій зник з дому сім’ї Візлі. Окрім того, що вона все життя намагалася прослідкувати як саме він живе, чи охайне в нього житло, яку зачіску він носить, чи змінює шкарпетки кожної три хвилини – так вона вже довгі місяці зовсім прозоро натякала Біллу, що час вже знайомити маму з дівчиною. Вона мала якусь уяву про Флер, але то був скоріш опис її молодших дітей, ніж власне враження. Рон горланив, що вейла дуже гарна, побільше б таких дівчат у світі, а Джині, навпаки, казала що воно зухвале блондо і не варте уваги. Коротше кажучи, після цих розмов и характеристик голова в Моллі тріщала по швах, а серце вимагало зустрічі із француженкою. Білл, бездушна істота, відпасався від матері як тільки міг. Він завжди був такий – любив свій простір, свободу, робити те, що саме він хоче. Він кожного тижня надсилав матері листа, але з’являвся у Барлігу дуже рідко. Але мабуть йому вже осточортіло ставити опір від власної матері і він нарешті зібрався замість сови прислати своїй родини свою наречену. Тільки не уточнював коли.
Фред і Джордж зустрічали свої останні дні у Барлігу. Питання з магазином було вирішене, залишилось лише заповнити певні документи, поставити підписи, оформити постійне постачання деякого товару – і вони могли спокійно рушати до власних апартаментів на Алеї Діагон. Мати була дуже й дуже проти того, щоб близнюки лишали власну оселю. Частково тому, що час зараз був неспокійний і половина Алеї була наче мертва, а багато знайомих чаклунів взагалі загинули. А частково через те, що….ну, вона була мати. Тому той факт, що Білл вирішив одружитись зіграв на руку близнюкам, - Моллі вчепилась в старшого сина і нарешті трохи забула про непосидючих молодших.
Фред сидів на власному ліжку з листом паперу у руках – він намагався придумати якийсь смішний слоган, такий, щоб смертожери аж позадихалися від обурення. Джордж поравсь з коробками біля столу, складав їх докупи, щоб потім переправити їх у крамницю. Його руда макітра теж завзято думала над віршиком, який кине виклик тупим чорним магам. Фред нашкрябав декілька слів на паперу і звернувся до брата-близнюка:
-Ось слухай, як тобі таке?

Джордж подивися на брата, секунди дві вони просто дивились один на одного, а потім почали реготати як два збожеволівших бегемота. Прореготавшись, близнюки вирішили, що цього буде достатньо для початку.
- Так, ну у мене наче все, - сказав Джордж, тяжко видихаючи. - Залишилось лише їх відправити. Тьху, я навіть спітнів. Ходімо знайдемо щось на кухні, бо жерти хочеться.
-А раптом там мама бігає наче навіжена?
-Тим краще для нас, мож хоч погодує голодних синів на останок.
Брати спустилися вниз, наче дві половини Індіани Джонса, заскочили на кухню і на свій подив не  знайшли там матері. Тож готувати треба буде самім. Оскільки Джордж з цим порався краще, Фред підвів його до плити, дав у руки сковороду і широко посміхнувсь.
-Що шкіришся, зуби жмуть? - мляво спитав близнюк, хоч вже діставав хліб, що напекти звичайних грінок.
-Працюй, дитино! Фред дістав з холодильника сік, та налив по стакану собі з братом. Джордж дуже швидко справивсь як із приготуванням грінок, так і з їх поїданням. Рудий вже хотів спитати брата, куди він так поспішає, але потім згадав про якусь містичну дівчину, яку Джордж збирався пригостити у кафе-морозиво Флоріана Фортекс’ю. Близнюк швидко крякнув щось на кшталт «я готував – ти миєш», зник за дверима. Фред тільки махнув рукою – всі ці зустрічі Джорджа нічим нормальним, хоч віддалено схожим на стосунки не закінчувалися. Потягнувшись як рудий кіт Герміони, Візлі піднявся, та сумно дивлячись на посуд у раковині почав його мити. Звичайно можна було застосувати магію, хай миє себе сам, але Моллі та Артур завжди вчили своїх дітей бути самостійними. Хлопець ввімкнув радіо, з музикою така нудна справа як миття посуду ставала веселішою. Задумавшись, він почав щось мугикати під музику, та крутити дупою. Слава Мерліну, що цього ніхто не бачив. Як тільки з посудом було покінчено, рудий витер руки і тут у двері постукали. Фред поплентався до дверей і почісуючи макітру відчинив двері. Коли він побачив перед собою цю світловолосу красу, його щелепа відвалилася і покотилася додолу. Секунд двадцять хлопець кліпав очима, а потім зібрав до купи і очі і щелепу, зумів шось вимовити.
-Флер, - близнюк навмисно прокортавив останню літеру її ім'я і по-котячому посміхнувсь. - Ми тебе сьогодні не чекали. Але ж заходь звичайно.
Візлі схопив дві її валізи – кімнатний Геракл – та провів її у вітальню.
-Заходь, не соромся. Ти мабуть втомилася і зголодніла з дороги?
Фред завжди був привітним, це у нього не відняти.

Джинні обожнює літо.   Як, взагалі, можна не любити цю пору року?! Сонечко, метелики, хороший настрій, навіть коли бачиш невдоволене обличчя Рональда. Не потрібно готувати домашнє завдання, не пориваєш тісних стосунків з ліжком кожного ранку. Ох! Не пора, а казка. Але нажаль і ця казка має своє зло. Як би вдома не було чудово, але до школи все одно хотілося. Нехай там безліч проблем і  кожного року перед очима проминають найкращі моменти життя, через те що гадаєш ще трішки і все, помреш швидше ніж Темний Володар і не так як він, а напевне.
  Сьогодні був чудовий день. Він починався як звичайний, але все одно був чудовий. Мама не чіплялася через дрібниці, розпитуючи  про знайомства у школі. Хоча, якщо казати чесно. То Моллі давнесенько не питала у доньки про її справи. Хоча коли в матері сімейства був час? Вона завжди говорить про Флер. Джинні це дратувало. Ця білявка їй не подобалася і дівчинка ніколи цього не приховувала. Взагалі, складно сказати чому руде дівчисько так не могло терпіти це створіння. Напевно, варто побувати в історії. Скоріше за все, ці ворожі стосунки почалися тоді, коли Флер звернула увагу на Гаррі Поттера. Ну звичайно, як таке блондинисте дівча не могло звернути увагу на хлопчика-котрий-вцілів. Всі звертали на нього увагу. Джинні до цього звикла і тому не переймалася. А ось ця блондинка…
Водночас не варто все кидати на безглузді ревнощі. Флегма не подобалася їй ще й ти, що була вейлою. Тобто вона подобається всім, а як в такому стані остаточно зрозумієш чи любиш цю блондинку чи ні? Вона переймалася за брата. Адже Флегма гарненька, тут не варто навіть сперечатися. Але яка вона всередині? Раптом вона аналог якогось створіння, яке поїдає своїх чоловіків після весільної ночі? А що, Джинні десь читала щось таке подібне.
Вигадки. Так, Джинні доросла і вигадувати їй не варто, але все ж таки. Тай як Білл буде жити поряд з нею? Йому потрібна дружина, яке вміє готувати, прибирати, яка вміє бути господинею. А руденька сумнівалася, що білявка вміє це все. І взагалі, навіщо їй Уізлі?
Ще дратувала постійна похвала братів. Усі в один голос говорили що вона чарівна. Ну ось що в ній чарівного?! Не любить Джинні Флегму. І це ніколи не зміниться.  І причина тут не важлива.  Уізлі впевнена, що Делакур не місце в родині рудих – вона білявка! Хирлявеньке ствердження, але ж все таки.
Дівчинка чудово проводила час. Почитала трошки книжку. Потім прибралася у кімнаті. Снідати вона не пішла. Мати заклопоталася у справах і навіть не покликала до столу. Але це не біда, руденька не хотіла їсти. І ось, їй почулося що хтось завітав у гості. Вана швиденько вибігла з кімнаті й побігла до низу  по сходах. Щоб краще описати її відчуття, напишу, що десь в надрах серця вона сподівалася що це Гаррі або Герміона. І ось остання сходинка, а в дверях Флер.
- Флер?! – здивовано і дуже розчаровано вронила дівчинка. Перше, що в результаті відвідало її думки, це ж як її пронесло і вона не обізвала цю гостю «Флегма». Але її голос був і так не веселий, а дуже розчарований, тому вже й так зрозуміло, що вона не радіє від гостей. Вперше у по думках Джинні проминуло бажання, щоб Делакур як завжди,  не звернула увагу на витівки молодшої Уізлі.
Блондинка завжди цяцькалася с Джинні.
Те що руда побачила навколо Флер здивувало її ще більше. Хоча знаєте, не здивувало. Її брати – бовдури, чого тут розчаровуватися. Тут горювати потрібно.

Високий рудий хлопець стояв у вітальні свого будинку широко посміхаючись та роздивляючись неочікувану, але дуже приємну гостю. Отже наречена його старшого брата була тут, власною особою. Білява вейла кружляла їх вітальнею наче у якомусь замріяному танці. Візлі відчував, що її поява у їх домі буде дуже відзначною подією. Все ж цікаво побачити реакція кожного мешканця будинку. Батько, наприклад, зрадіє, у цьому Фред не сумнівавсь. Мати почне обхажувати гостю та  водночас пильнувати її кожної секунди. Рон не зможе стулити щелепи за весь час поки Флер тут буде, Джинні, напевне, ходитиме зла як чорт, а близнюки власне всім цим розважатимуться. І тільки грифіндорець про це подумав, як у вітальні незрозумілим чином з’явився його молодший брат. Рон Війзлі ніколи не відрізнявсь вмінням справляти враження на представниць чарівної статі, а зараз – ну це був просто фейл. Рудий вбіг у вітальню так, наче за ним бігло стадо скажених корів, весь червоний, незрозуміло де закінчується волосся і починається обличчя; одяг якийсь розхристаний – і взагалі, виникало таке відчуття що Рона ще хвилину тому хтось тягав по траві перед будинком. Фред у свою чергу сів на підлокітник дивану, нагострив вуха і очікував захоплюючого базікання молодшого Візлі. Рон не підвів:
–Тоб дпмгти?
Так, це безсумнівний успіх! Так тримати, хлопчик-геройчик!
– А я тут на вулиці тренувався…у квіддич, знаешь…
Матір божа, Рон вихвалявся тим віником, наче він не літав зараз, а кохався з ним. Груди вперед, весь багровіє, мовляв «дивись Флер, я нічим не гірший за старого Білла». Фред зібрав волю у кулак и тримав губи зубами, аби не зареготати з такого видовища.
- Пг'ивіт, Г'оне! Г'ада тебе бачити.
Здається, французькому явищу теж потрібно було трохи піднатужити мізки, аби згадати малюка Ронні. 
- Може чаю?Мама пішла по своїм справам, насправді напевно готується до твого приїзду, цікаво буде побачити її обличчя, коли побачить, що ти тут...То ти заходь...
Увесь цей час Фред просто мовчав. Стулив собі пельку і випробовував себе, просто мучивсь аби не зацькувати малого брата. І це йому вдавалося, будь вдячний малий нечепуро! Близнюк вже думав віднести речі гості нагору, але згадав, що не знає куди мама планує поселити Флер. Крім того, він почув швидкі кроки. Через секунду перед ним виникла не менш руда представниця жіночої статі родини Візлі. Джинні бігла тими сходами, наче у кінці її чекав великий шмат золота. Мабуть почула що хтось прийшов, ось тільки яке ж розчарування її чекає, коли вона побачить свою улюблену «Флегму». Тож Фред зупинивсь біля сходинок, пропускаючи малу вперед і чекаючи чогось цікавого.
- Флер?!
Ууууууууу, бінго, руда! У голосі стільки розчарування, що його б і ще на три сім’ї Візлі вистачило б. І привітна посмішка сповзла з обличчя – бідна Флер, що ж на тебе чекає.
- Ти, мабуть, Джинні, так? Дуже г'ада знайомству. Не хочеш випити з нами чаю?
Фред слідкував очима, як гостя граційно, наче справжня кішка всілася за стіл і почала їх роздивлятися. Мабуть картина і справді цікава – збентежений, кольору рака Рон, незадоволена Джинні і Фред, який широко посміхався. Важко зробити хоч якийсь висновок з таких облич. Джинні обводила братів поглядом, і у ньому рудий близнюк міг чітко по рядках прочитати – «ви з Роном два ідіоти, бігаєте навколо неї, наче індики». Як би Фред міг, він би азбукою Морзе настукав би сестрі по голові «замовкни». Бачите, як добре мати братів і сестер.
-Гхм...Рон, дорогенький, колив тебе у роті закінчиться слина і ти нарешті зможеш більш менш чітко мислити, зроби ласку, постав чайник на вогонь, бо ти вже 5 хвилин тільки обіцяєш.
Візлі розумів, що зараз поставив брата у незручне становище перед гарною дівкою. Ну так на те він і старший брат, хто ж як не він? Джинні була все ще насуплена, і хоч вона не показувала своєї нелюбові до Флер, рудий розумів, що злива сарказму вийде з неї у будь-яку хвилину.
-Тож, Флер, ти мабуть дуже хочеш нам розповісти як справі у Біла, як він живе, що у нього з роботою, чи він не змінив зачіску, у тебе є сестра мого віку?
Десь за його спиною його молодша сестра фиркнула наче добра коняка, і хлопець лише хитро посміхнувсь. Чи може якось підігріти ситуацію?
-Сестричко, ти б прибрала у себе у кімнаті, бо скоріш за все Флер буде жити саме там. Вам буде так добре разом – розмови до ранку, плітки про хлопців, приміряти одяг одна одної, ну і вся та мура що ви дівчатка робите разом.
У Флер на обличчі танцював подив – мабуть вона вирішила, що Джинні і справді тільки й мріяла про те, щоб пускати плітки ноччю разом із французькою вейлою. А от на Джинні було й дивитись страшно – її обличчя дуже нагадувало місіс Візлі, і мабуть у цю мить вона думала що з кухонного посаду можна кинути у старшого брата.